Про вплив телебачення на дітей та молодь

Сучасні ЗМІ  потрібні дітям та молоді і, якщо вони добре виконують свої функції, то допомагають у пізнанні світу, поширенні горизонтів і розвитку особи. Однак, потрібно пам’ятати, що освітній вплив ЗМІ не обмежується тільки вербальною комунікацією, тобто тим, що говориться безпосередньо. Хоча передача інформації є важливим чинником, однак в освітньому процесі можемо виділити багато інших механізмів впливу, таких як: Давання прикладу – представлення для адресата різних моделей поведінки, які викликають у нього бажання наслідувати їх, тобто уподібнення до них (моделей поведінки) у зовнішньому вигляді, способі вираження, переконаннях і поводженні.

Такий вид впливу особливо помітний у візуальних ЗМІ, тому що, як це було стверджене в багатьох дослідах – люди мають тенденцію до наслідування моделей поведінки, показаних на екрані. Надання значень – пов’язування подій з визначеними емоціями, наприклад, образу страждання зі співчуттям або байдужістю. У представлених ЗМІ є багато образів, насичених емоціями, отже, тип провокованих почуттів має дуже велике значення для формування відношення адресата до різних явищ. Перегляд програми або комп’ютерна гра можуть викликати сильні емоції. Оскільки ці емоції наступають дуже швидко одна після одної, то вони можуть призвести до того, що жодна з них не буде глибоко пережита. В результаті, вони викликають тільки почуття загального приголомшення та стимуляції. Тренування – повторювання дій, які спричинюють вивчення визначеної поведінки. Якщо йдеться про телебачення, то користування ним полягає не стільки у повторюванні дій, скільки у повторюванні переживання емоцій, викликаних програмами. Часте переживання подібних почуттів викликає те, що вони стають емоційною домінантою адресата. Якщо це почуття драматичні, які супроводжують, наприклад, образи кривди, часте їх досвідчення може викликати емоційне збайдужіння до аналогічних подразників в дійсності. Натомість в комп’ютерних іграх тренування має більш дослівне значення. Гравець набирає практики в користуванні комп’ютером, тренує зорову і моторну координацію, просторову уяву і рефлекс.

Ситуаційна провокація – створювання ситуації, яка вимагає від адресата самостійного вирішення проблеми і особистої активності. Вона є особливо важливою у вихованні. Телевізійні передачі не діють у цьому напрямку, радше навпаки, – можуть призвичаїти до відсутності активності. Однак, якщо для авторів передачі це важливо, вони можуть спонукати адресатів до виконання різного роду дій, застосовуючи заклики, заохочення і поради та використовуючи приклад (подання прикладу поведінки, до якого хочуть схилити адресата) або інструктаж (обговорення і показ способу реалізації певної ініціативи). Забава (розвага) – одна із форм активності молодого адресата. Основною її метою є переживання приємності. Вона є основною і типовою поведінкою дитячого віку, має велике значення відносно формування і виховання, сприяє фізичному і психічному розвитку дитини, а також заспокоює її потребу діяти. Дорослі особи використовують забаву з рекреаційною метою. ЗМІ використовують знання на тему ролі забави в житті людини, як дитини, так і дорослих, щоб оживити свою інформацію і здобути якнайбільшу кількість адресатів. Основні засоби вираження в аудіовізуальних ЗМІ це: рухомий образ, слово або музика. Однак, проведені досліди доводять, що звуковий елемент повідомлення є знецінений і слово, в певній мірі, також виключене з переказу ЗМІ на користь кольорового образу, який є рухомим і дуже сугестивним (переконливим). З причини великої привабливості аудіовізуальних ЗМІ, їх трактують, як особливо ефективний засіб суспільного впливу. З усіх ЗМІ телебачення найбільшою мірою спроможне захопити дитину і схилити до різних починать. Вплив ЗМІ на дітей та молодь здійснюється через представлені змісти. Варто поставити собі кілька запитань. Які змісти представлені ЗМІ? Який світ вони представляють? Чи це світ правди чи ілюзії? Можемо виділити три принципи, які стосуються повідомлень ЗМІ. Перший принцип пропонує, що ЗМІ віддзеркалюють реальність і таку поставу, напевно, прийнято вже від початку існування ЗМІ.

Другий принцип вказує, що ЗМІ черпають з дійсності, але прикрашають її з метою збільшення привабливості інформації. Неясності чи незгідності, які, у зв’язку з цим, постають, залишають людині хвірточку на особисту інтерпретацію повідомлення і відчуття контролю над ним. Третій принцип звинувачує ЗМІ у всьому суспільному злі. Згідно цього принципу, ЗМІ помічають в суспільному житті і вибирають з нього виключно паталогічні ситуації, а показуючи їх широкому колу адресатів, розповсюджують їх, і, через це, дозволяють їхнє повторювання. Відносно популярної культури найбільш адекватним є другий принцип. Однак, не можна заперечити, що крім приємності, яку поп-культура пропонує своїм адресатам, також існують некорисні аспекти впливу ЗМІ. Це складне явище, тому придивімось докладно способам впливу ЗМІ на дитину.

За матеріалами Католицького медіа-центру