Час для Бога

Добігають до кінця останні дні 2015 року. Сьогодні, для багатьох із нас, особливо в містах, час йде невблаганно швидко. Дехто може жаліти за втраченим часом, говорити, що його не вистачає. Насправді, проблема полягає в тому, чи добре ми його використовуємо, на що витрачаємо. Мова йде про важливі життєві пріоритети, яким ми виділяємо значний чи скромний фрагмент свого часу. Варто звернути увагу на те, скільки часу ми присвячуємо для Бога, адже Він подарував нам життя та очікує, щоб ми відгукнулися та змогли знайти Його у наших буднях.

Говорячи про це, мова не йде тільки про неділі і свята, але й той час, коли можемо помітити Його у наших конкретних обставинах. Звичайно, це не є легко; шукання завжди потребує зусиль і бажання. Давнє єврейське оповідання розповідає, що якось двоє хлопчиків грались у хованки. Один з них заховався у затишному місці та довго там сидів, думаючи, що приятель шукає його і не може знайти. Але, очікуючи там довший час, він нарешті вийшов звідти та не побачив свого приятеля і зрозумів, що той навіть його не шукав. Тоді хлопчик кинувся до кімнати дідуся і ридаючи розповів йому про свого зрадливого друга. Зі сльозами на очах дідусь мовив: «Те ж саме говорить і Бог». Цей хасидський переказ розповідає про те, що Бог також бажає, щоб ми Його шукали. У своїй проповіді з нагоди відкриття надзвичайного Святого Року Милосердя Папа Франциск сказав: «Перейти через [Святі] Двері означає відкрити глибину милосердя Отця, Який всіх приймає й особисто виходить назустріч кожному. Це Він нас шукає, Він виходить нам назустріч». І тому, шукаючи Бога ми тільки відкриваємось на Його запрошення, адже Він перший схиляється до людини, виявляє свою любов до неї. Через події у своєму житті можемо навчитися розпізнавати дію Бога, яка завжди спрямована для нашого добра. Завдяки читанню і роздумуванню над Божим Словом та через посередництво Церкви навчимося краще йти за Богом і виконувати Його волю.

Як громадяни України маємо надію на краще майбутнє нашого народу. Недавно на Всеукраїнському з’їзді військових капеланів Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, сказав: «Переконаний, що ми живемо в героїчні часи. У часи, які народжують нових героїв, які творять історію і будують наше майбутнє». Дійсно, сучасний стан нашого суспільства вимагає від нас особистого вкладу в розвиток держави. Чимало небайдужих громадян насправді роблять великі справи, активно допомагаючи військовим, дехто стає волонтером, а героїзм наших воїнів багатьом додає відваги. Ми, християни, маємо обов’язок молитися за нашу державу в цей нелегкий період. Коли уважно молимося, то відчуваємо Божий Голос, Який промовляє до нас тут і тепер. Багато хто вірить в Бога, Який вселяє страх і тільки те й робить, що карає непослушних, дехто уявляє Бога, як того хто ні на що не здатний, є якоюсь порожнечею. В особі Ісуса Христа бачимо, що Бог просто любить нас і хоче дати нам те, що ми найбільше прагнемо у своєму серці. Тому молитва нагадує нам про Божу любов, яка освітлює наше внутрішнє єство. Коли горітиме ця внутрішня свічка у нашому серці завжди відчуватимемо присутність Бога, Який знає всі наші потреби.

Отже, маймо мужність побачити те, що Боже (пор. Мр. 8, 32-33), щоб через теперішні тимчасові негаразди у житті чи суспільстві, ми, живучи радісно згідно Божих заповідей (пор. І Пт. 2, 20), добре використали наш час і відважно йшли назустріч майбутньому. Дякуймо Богові за цей рік, що добігає до свого завершення та маймо надію на щедрі духовні дари на наступний 2016 рік. Слухаймо Бога, просім у Нього благословення та працюймо на Його славу, а Господь неодмінно зробить так, щоб усе в нас вийшло на добро.

бр. Яків Шумило, ЧСВВ